Доларен — аналоги и заменители

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Диклофенак.

Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці крові.

Дигоксин. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші НПЗЗ, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) може призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу через інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів.

Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти, особливо хворі літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг функції нирок після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, з огляду на збільшення ризику нефротоксичності.

Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане зі збільшенням рівнів калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендується вжити застережних заходів, оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно.

Тому для впевненості, що ніякі зміни в дозуванні антикоагулянтів не потрібні, рекомендовано ретельний моніторинг стану таких пацієнтів. Як і інші НПЗЗ, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, та кортикостероїди. Супутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє введення системних НПЗЗ та СІЗЗС може підвищити ризик кровотечі у травному тракті.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом із пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки як гіпоглікемічного, так і гіперглікемічного впливу, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування диклофенаком. При таких станах необхідний моніторинг рівня глюкози у крові, що є застережним заходом під час супутньої терапії.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. При введенні НПЗЗ, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 години до лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки може зростати концентрація метотрексату в крові і збільшуватися токсичність цієї речовини.

Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. У зв’язку з цим його слід застосовувати у нижчих дозах, ніж для хворих, які циклоспорин не отримують.

Такролімус. При застосуванні НПЗЗ з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗЗ та інгібітору кальциневрину.

Антибактеріальні хіноліни. Існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ. Це може спостерігатися у пацієнтів як з наявністю, так і з відсутністю в анамнезі епілепсії або судом. Таким чином, слід проявляти обережність при розгляді питання про застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові у зв’язку з очікуваним збільшенням експозиції фенітоїну.

Колестипол та холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4–6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

Потужні інгібітори CYP2C9. Обережність рекомендується при спільному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення його метаболізму.

Парацетамол.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Періодичне застосування не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Входящие в состав Доларена парацетамол и диклофенак при вступлении в реакцию с другими веществами могут приводить к различным последствиям.

Парацетамол:

  • Уменьшает терапевтический эффект от приема веществ, увеличивающих выведение уратов
  • Повышенные дозы парацетамола приводят к увеличению действия антикоагулянтов
  • Средства, относящиеся к ингибиторам микросомального окисления в печени, провоцируют увеличение активных гидроксилированных метаболитов. Небольшая передозировка препарата провоцирует тяжелую интоксикацию
  • Наблюдается значительное снижение терапевтического эффекта при длительном приеме барбитуратов
  • Взаимодействие с этанолом приводит к возникновению поражения почек и панкреатиту
  • Риск появления структурно-функциональных нарушений печени снижается за счет приема ингибиторов микросомального окисления
  • Дополнительный избыточный прием парацетамола и салицилатов увеличивает вероятность возникновения раковых опухолей на мочевом пузыре или почках
  • Содержание парацетамола в плазме повышается на 50% за счет одновременного приема дифлунисала, что может привести к повреждению печени
  • Гематотоксичность парацетамола возрастает благодаря дополнительному приему миелотоксических препаратов.

Диклофенак:

  • Провоцирует повышение в плазме лития и дигоксина
  • Снижает эффект от диуретиков. При приеме мочегонных средств с калийсберегающими свойствами повышается вероятность возникновения гиперкалиемии
  • Одновременное употребление антикоагулянтов, тромболитических,  антиагрегантных препаратов приводит к возрастанию рисков возникновения кровотечений. К схожим проблемам приводят антидепрессанты первого ряда, колхицин, этанол, кортикотропин, средства со зверобоем
  • Повышает вероятность появления побочных эффектов, связанных с приемом нестероидных противовоспалительных средств, глюкокортикостероидов. Провоцирует увеличение содержания в плазме метотрсксата и циклоспорина, что приводит к повышению их токсичности
  • Уменьшает эффективность препаратов, снижающих артериальное давление, снотворных, гипогликемических средств
  • Препараты, действие которых направлено на блокирование канальцевой секреции, приводят к увеличению содержания диклофенака в плазме и его токсичности
  • Возникновение дефицита свертывающего фактора протромбина к крови связывают с приемом вальпроевой кислоты, цефамандола, пликамицина, цефоперазона
  • Употребление препаратов золота и циклоспорина провоцируют их нефротоксичность за счет повышения действия диклофенака на синтез простагландинов в почках
  • Чувствительность диклофенака к ультрафиолетовому облучению повышается за счет приема фотосенсибилизирующих средств
  • Возможно возникновение судорог при приеме антибиотиков из группы хинолона.
Читайте также:  12 аптечных средств против старения кожи, которые действуют не хуже дорогой косметики

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении Доларена с некоторыми лекарственными средствами могут возникать нежелательные эффекты (обусловлено входящими в состав препарата активными веществами: диклофенаком и парацетамолом):

  • Дигоксин, препараты лития: повышение их концентрации в плазме;
  • Антикоагулянты, антиагрегантные и тромболитические лекарственные средства (стрептокиназа, алтеплаза, урокиназа): повышение риска развития кровотечений (чаще желудочно-кишечного тракта);
  • Диуретики: снижение их эффекта (при применении калийсберегающих диуретиков – усиление риска возникновения гиперкалиемии);
  • Гипотензивные и снотворные препараты: уменьшение их эффекта;
  • Метотрексат: увеличение вероятности усиления его токсичности (за счет повышения его концентрации в плазме);
  • Другие нестероидные противовоспалительные препараты и глюкокортикостероиды: увеличение вероятности возникновения побочных эффектов (кровотечений в желудочно-кишечный тракт);
  • Ацетилсалициловая кислота: снижение концентрации диклофенака в крови;
  • Циклоспорин: увеличение вероятности усиления его нефротоксичности (за счет повышения его концентрации в плазме);
  • Цефоперазон, цефамандол, цефотстан, пликамицин и вальпроевая кислота: увеличение частоты развития гипопротромбинемии;
  • Гипогликемические лекарственные средства: уменьшение их эффекта;
  • Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: повышение риска развития кровотечений из желудочно-кишечного тракта;
  • Препараты золота и циклоспорин: повышение влияния диклофенака на синтез простагландинов в почках, что приводит к повышению нефротоксичности;
  • Препараты, вызывающие фотосенсибилизацию: повышение сенсибилизирующего действия диклофенака к ультрафиолетовому облучению;
  • Этанол, колхицин, кортикотропин и препараты зверобоя продырявленного: увеличение риска развития кровотечений в желудочно-кишечном тракте;
  • Антибактериальные препараты из группы хинолона: повышение риска развития судорог;
  • Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию: повышение концентрации диклофенака в плазме, что увеличивает его токсичность и эффективность;
  • Антикоагулянтные лекарственные средства: увеличение их эффекта (при применении высоких доз парацетамола);
  • Урикозурические лекарственные средства: снижение их эффективности;
  • Барбитураты (длительное применение): снижение эффективности парацетамола;
  • Дифлунисал: значительное увеличение плазменной концентрации парацетамола и риска развития гепатотоксичности;
  • Индукторы микросомального окисления в печени (этанол, фенитоин, барбитураты, рифампицин, трициклические антидепрессанты, фенилбутазон), гепатотоксические препараты: увеличение продукции гидроксилированных активных метаболитов (возможность развития тяжелых интоксикаций даже при незначительной передозировке);
  • Этанол: увеличение риска развития поражений печени и острого панкреатита;
  • Салицилаты: повышение риска развития рака мочевого пузыря или почки (при длительном применении высоких доз парацетамола);
  • Ингибиторы микросомального окисления (включая циметидин): снижение риска гепатотоксического действия;
  • Миелотоксические препараты: усиление проявлений гематотоксичности парацетамола.

Передозировка

Превышение рекомендованных доз лекарственного средства может привести к передозировке входящих в его состав веществ. К наиболее опасным последствиям приводит передозировка парацетамолом, которая проявляется бледностью кожи, тошнотой, рвотой, отказом от еды при объективной необходимости в ней, болью в животе, нарушением обмена глюкозы, уменьшением концентрации бикарбонатов на фоне нормального или повышенного содержания кислот в плазме, а спустя 12-18 часов еще и нарушением функционирования печени.

В случае значительной передозировки развиваются:
— печеночная недостаточность, прогрессирующее органическое поражение головного мозга, кома, летальный исход;
— внезапная почечная недостаточность с острым поражением и дисфункцией канальциевых клеток (в т.ч. без серьезного поражения печени) ;
— воспаление поджелудочной железы, аритмия.

Гепатотоксический эффект у взрослых развивается при приеме дозы парацетамола от 10 грамм и выше.
Для лечения назначается инъекция донаторов SH-групп и метионина спустя 8-9 часов, а также ацетилцистеина – спустя 12 часов после проглатывания чрезмерной дозы парацетамола. Необходимость принятия других мер определяется исходя из концентрации препарата в крови и того количества времени, которое прошло с момента приема таблеток.

Передозування

Диклофенак.

Симптоми. Типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

Лікування.

Протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату перорально слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, у дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи. Лікування симптоматичне.

Парацетамол.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та летальний наслідок.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години.

Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому.

Побічні реакції

Нижчезазначені небажані ефекти включають такі, що пов’язані із введенням препарату Доларен® за умов короткострокового і довготривалого застосування.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну анемію), агранулоцитоз, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі.

З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактична та анафілактоїдна реакція (включаючи артеріальну гіпотензію та шок), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя, шкірний свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні висипання, кропив’янка), мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Читайте также:  Диклак гель в борьбе с суставными болями

Психічні розлади: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезія, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, інсульт, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органів зору: розлад зору, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку серця: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ, астма (включаючи диспное), пневмоніт.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, біль в епігастрії, метеоризм, анорексія, гастрит, гастроінтестинальні кровотечі, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику з кровотечею або без неї або з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хворобу Крона), запор, стоматит (у тому числі виразковий стоматит), глосит, розлади з боку стравоходу, мембранні стриктури кишечнику, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади: збільшення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, кропив’янка, бульозне висипання, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

Загальні порушення та порушення у місці введення препарату: реакція у місці ін’єкції, біль, затвердіння, набряк, некроз у місці ін’єкції, абсцес у місці ін’єкції.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Побочное действие

Со стороны желудочно-кишечного тракта:
Чаще 1% – абдоминальные боли, ощущение вздутия живота, диарея, тошнота, запор, метеоризм, повышение уровня “печеночных” ферментов, пептическая язва с возможными осложнениями (кровотечение, перфорация), желудочно-кишечное кровотечение;
Реже 1% – рвота, желтуха, мелена, появление крови в кале, поражение пищевода, афтозный стоматит, сухость слизистых оболочек (в том числе рта), гепатит (возможно молниеносное течение), некроз печени, цирроз, гепаторенальный синдром, изменение аппетита, панкреатит, холецистопанкреатит, колит.

Со стороны центральной нервной системы:
Чаще 1% – головная боль, головокружение;
Реже 1% – нарушение сна, сонливость, депрессия, раздражительность, асептический менингит (чаще у больных системной красной волчанкой и другими системными заболеваниями соединительной ткани), судороги, общая слабость, дезориентация, кошмарные сновидения, ощущение страха.

Со стороны органов чувств:
Чаще 1% – шум в ушах;
Реже 1% – нечеткость зрения, диплопия, нарушение вкуса, обратимое или необратимое снижение слуха, скотома.

Со стороны кожных покровов:
Чаще 1% – кожный зуд, кожная сыпь;
Реже 1% – алопеция, крапивница, экзема, токсический дерматит, многоформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), повышенная фоточувствительность, мелкоточечные кровоизлияния.

Со стороны мочеполовой системы:
Чаще 1% – задержка жидкости;
Реже 1% – нефротический синдром, протеинурия, олигурия, гематурия, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз, острая почечная недостаточность, азотемия.

Со стороны органов кроветворения и иммунной системы:
Реже 1% – анемия (в том числе гемолитическая и апластическая анемии), лейкопения, тромбоцитопения, эозинофилия, агранулоцитоз, тромбоцитопеническая пурпура, ухудшение течения инфекционных процессов (в том числе развитие некротического фасциита).

Со стороны дыхательной системы:
Реже 1% – кашель, бронхоспазм, отек гортани, пневмонит.

Со стороны сердечно-сосудистой системы:
Реже 1% – повышение артериального давления; застойная сердечная недостаточность, экстрасистолия, боль в грудной клетке.

Аллергические реакции:
Реже 1% – анафилактоидные реакции, анафилактический шок (обычно развивается стремительно), отек губ и языка, аллергический васкулит.

Противопоказания

  • Эрозивно-язвенные поражения желудочно-кишечного тракта (в фазе обострения);
  • Кровотечения из желудочно-кишечного тракта;
  • Воспалительные болезни кишечника в фазе обострения;
  • Данные анамнеза о приступах бронхообструкции, ринита, крапивницы, связанных с приемом ацетилсалициловой кислоты или других нестероидных противовоспалительных препаратов (неполный или полный синдром непереносимости ацетилсалициловой кислоты – полипы слизистой носа, риносинусит, бронхиальная астма, крапивница);
  • Активное заболевание печени, выраженная печеночная недостаточность;
  • Нарушения кроветворения и/или гемостаза (включая гемофилию);
  • Прогрессирующие заболевания почек, выраженная почечная недостаточность (клиренс креатинина меньше 30 мл в минуту);
  • Период после проведения аортокоронарного шунтирования;
  • Беременность и период лактации;
  • Детский возраст;
  • Гиперчувствительность к компонентам Доларена (в т.ч. к другим нестероидным противовоспалительным препаратам).

Таблетки Доларен следует принимать с осторожностью при следующих заболеваниях/состояниях:

  • Ишемическая болезнь сердца;
  • Застойная сердечная недостаточность;
  • Цереброваскулярные заболевания;
  • Бронхиальная астма;
  • Анемия;
  • Гиперлипидемия/дислипидемия;
  • Отечный синдром;
  • Артериальная гипертензия;
  • Доброкачественные гипербилирубинемии (включая синдром Жильбера);
  • Почечная или печеночная недостаточность;
  • Заболевания периферических артерий;
  • Алкоголизм;
  • Эрозивно-язвенные заболевания желудочно-кишечного тракта вне обострения;
  • Сахарный диабет;
  • Индуцируемая порфирия;
  • Состояние после обширных хирургических вмешательств;
  • Системные заболевания соединительной ткани;
  • Пожилой возраст.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до диклофенаку, парацетамолу або до будь-якого іншого компонента препарату.
  • Активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).
  • Печінкова недостатність.
  • Ниркова недостатність.
  • Застійна серцева недостатність (NYHA II-IV)
  • Ішемічна хвороба серця у пацієнтів зі стенокардією, які перенесли інфаркт міокарда.
  • Пацієнти, у яких застосування диклофенаку, парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) провокує напади бронхіальної астми, ангіоневротичного набряку, кропив’янки або гострого риніту.
  • Захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія.
  • Вроджена гіпербілірубінемія.
  • Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
  • Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).
  • Запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт).
  • Алкоголізм.
  • Лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).
  • Захворювання периферичних артерій.
  • Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
  • Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень чи цереброваскулярних кровотеч.

Состав и действие

Мазь Доларен – эффективное противовоспалительное средство, которое обладает сильным терапевтическим воздействием.

Мазь содержит в составе действующие вещества, которые снижают активность клеток, отвечающих за развитие воспалительного процесса.

 При этом угасают болезненные ощущения и дискомфорт, возникающие в области применения мази, а также в некотором роде осуществляется жаропонижающее действие.

Читайте также:  Применение мази синяк оff

Основными действующими компонентами мази являются два вещества, которые относятся к группе НПВС.

В состав мази Доларен входят такие активные компоненты:

  1. Диклофенак – компонент, обладающий сильным противовоспалительным действием. За счет угнетения активности веществ, которые вызывают развитие воспалительного процесса, диклофенак борется с заболеванием. Данное вещество сокращает очаг воспаления и способствует восстановлению пораженных тканей. Кроме того, данное действующее вещество осуществляет обезболивающее действие, помогая избавить от неприятных симптомов.
  2. Метилсалицилат – второй нестероидный противовоспалительный компонент, который также тормозит процесс развития воспаления в области пораженных тканей. Кроме того, он устраняет боль, отечность и гиперемию в области воспаленных тканей.
  3. Льняное масло – компонент, содержащий линолевую кислоту. Данное вещество, осуществляет активное противовоспалительное действие, помогает успокоить боль и устранить чувство дискомфорта.
  4. Ментол – активное вещество мази, которое раздражает нервные окончания, тем самым отвлекая от боли и дискомфортных ощущений. Данный компонент придает ощущение холода и чувство покалывания в области нанесения мази.

Комплекс дополнительных элементов придают препарату легкую консистенцию и обеспечивают лучшее впитывание и действие мази.

Стоимость. Цена мази Доларен 60 рублей (20 грамм). Также выпускается мазь в тубах большего объема.

Фармакологические свойства

Действие препарата обусловлено свойствами входящих в него компонентов. Диклофенак обладает противовоспалительным, обезболивающим, антиагрегантным и жаропонижающим действием. Неизбирательно угнетая циклооксигеназу 1 и 2, нарушает метаболизм арахидоновой кислоты, уменьшает количество простагландинов в очаге воспаления.

При ревматических заболеваниях противовоспалительное и анальгезирующее действие диклофенака способствует значительному уменьшению выраженности боли, утренней скованности, припухлости суставов, что улучшает функциональное состояние сустава. При травмах, в послеоперационном периоде диклофенак уменьшает болевые ощущения и воспалительный отек.

Парацетамол — ненаркотический анальгетик, блокирует циклооксигеназу 1 и 2 преимущественно в ЦНС, воздействуя на центры боли и терморегуляции. В воспаленных тканях клеточные пероксидазы нейтрализуют влияние парацетамола на циклооксигеназы, что объясняет практически полное отсутствие противовоспалительного эффекта.

Фармакокинетика

Абсорбция активных компонентов (диклофенак и парацетамол) – быстрая и полная, пища замедляет скорость абсорбции диклофенака на 1-4 часа и снижает максимальную концентрацию на 40%. Концентрация активных компонентов в плазме находится в линейной зависимости от величины вводимой дозы, не кумулируют.

Связь с белками плазмы диклофенака – более 99% (большая часть связывается с альбуминами), парацетамол связывается с белками крови на 15%. Оба компонента в незначительном количестве проникают в материнское молоко. Диклофенак проникает в синовиальную жидкость; максимальная концентрация в синовиальной жидкости наблюдается на 2-4 ч позже, чем в плазме. Период полувыведения из синовиальной жидкости 3-6 ч (концентрация активного вещества в синовиальной жидкости через 4-6 ч после введения препарата выше, чем в плазме, и остается выше еще в течение 12 ч). Взаимосвязь концентрации препарата в синовиальной жидкости с клинической эффективностью препарата не выяснена.

Метаболизм
Диклофенак — 50% активного вещества подвергается метаболизму во время «первого прохождения» через печень. Метаболизм происходит в результате многократного или однократного гидроксилирования и конъюгирования с глюкуроновой кислотой. В метаболизме препарата принимает участие ферментная система цитохрома Р450 CYP2С9. Фармакологическая активность метаболитов ниже, чем диклофенака.

Системный клиренс составляет 350 мл/мин, объем распределения – 550 мл/кг. Период полувыведения из плазмы – 2 ч. 65% введенной дозы выводится в виде метаболитов почками; менее 1% выводится в неизмененном виде, остальная часть дозы выводится в виде метаболитов с желчью.

У больных с выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 10 мл/мин) увеличивается выведение метаболитов с желчью, при этом увеличения их концентрации в крови не наблюдается.

У больных с хроническим гепатитом или компенсированным циррозом печени фармакокинетические параметры диклофенака не изменяются. Парацетамол — метаболизируется в печени (90-95%): 80% вступает в реакции конъюгации с глюкуроновой кислотой и сульфатами с образованием неактивных метаболитов; 17% подвергается гидроксилированию с образованием 8 активных метаболитов, которые конъюгируют с глутатионом с образованием уже неактивных метаболитов. При недостатке глутатиона эти метаболиты могут блокировать ферментные системы гепатоцитов и вызывать их некроз. В метаболизме препарата также участвует изофермент CYP2E1. T1/2 — 1-4 ч. Выводится почками в виде метаболитов, преимущественно конъюгатов, только 3% в неизмененном виде. У пожилых больных снижается клиренс препарата и увеличивается T1/2.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Доларен® – комбінований препарат, що чинить виражену протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Фармакологічна активність препарату зумовлена властивостями диклофенаку та парацетамолу, що входять до складу препарату.

Диклофенак натрію чинить виражену протизапальну та аналгезуючу, а також помірну жарознижувальну дію. Парацетамол проявляє виражений аналгетичний, незначний антипіретичний і протизапальний ефект. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням синтезу простагландинів.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю абсорбується. Їжа не впливає на абсорбцію препарату.

Концентрації активних речовин у плазмі крові мають лінійну залежність від дози препарату, максимальні рівні досягаються через 60–90 хвилин після прийому.

Зв’язування диклофенаку з білками сироватки крові (переважно з альбуміном) досягає 99,7 %. Очікуваний об’єм розподілу становить 0,12–0,17 л/кг. Диклофенак проникає у синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2–4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3–6 годин.

Метаболізм диклофенаку здійснюється шляхом глюкуронізації незміненої молекули та метоксилювання, яке призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, біологічна активність яких значно поступається активності початкової речовини. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить приблизно 300 мл/хв.

Парацетамол метаболізується у печінці та виводиться в основному з сечею.

Після повторного застосування препарату фармакокінетичні показники активних речовин не змінюються. За умов дотримання рекомендованих інтервалів між прийомом таблеток кумуляція препарату не відзначається.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м’язовому болю. Код АТС М02А А65.

Швидкодіючий гель для місцевого застосування. Забезпечує знеболюваний та протизапальний ефекти.

Спричиняє гіперемію шкіри і посилення кровотоку в тканинах, на які нанесено гель, чинить аналгезуючу, протизапальну дії. Під дією гелю активується обмін речовин, підвищується еластичність м’язів і тканин, знижується локальний тонус м’язів. Дія розвивається через кілька хвилин після нанесення препарату і досягає максимуму протягом 20-30 хв.

Диклофенак натрію є нестероїдним протизапальним засобом із вираженою протиревматичною, протизапальною, знеболювальною та жарознижувальною дією, шляхом прямої дифузії глибоко проникає в підшкірні тканини й структури і концентрується в них. Диклофенак натрію інгібує фермент циклооксигеназу, що призводить до зниження формування простагландинів.

https://www.youtube.com/watch?v=Tk2kMmHU_vc

Олія насіння льону, метилсаліцилат. Ці компоненти препарату мають місцеву подразнювальну і відволікаючу дію, обумовлену впливом на чутливі нервові закінчення, а також судинорозширювальну дію.

Ментол при локальному застосуванні має судинорозширювальний вплив на підшкірні структури, дає відчуття прохолоди з наступним знеболювальним ефектом.

При місцевому застосуванні гелю всмоктується менше 5 % дози, таким чином системний вплив препарату мінімальний.

Добавить комментарий